Історична довідка
опубліковано 25 жовтня 2019 року о 14:36

Брацлав - один із найвідоміших історико-культурних осередків Поділля

Стара назва міста - Браслав - місто святого апостола Петра. Брацлав згадується в літописах вже у XII ст. Фортеця у Брацлаві протягом довгого часу була центром історичних подій, своєрідним символом у боротьбі за Східне Поділля.

В середині XIV ст. до Брацлава прийшли війська князя Ольгерда. Племінники Ольгерда - князі Коріатовичі - серед перших подільських замків наказали вибудувати твердиню на Бузі. Трапилась ця подія на початку 60-х років століття XIV ст. У 1395 р. інший литовський князь Вітовт завоював Поділля, відібрав брацлавський замок у Федора Коріатовича і віддав його Дмитру Корибуту разом з Вінницею, Соколом, Крем'янцем. 1442 р. Федір Острозький відібрав у князя Свидригайла все Поділля, а також Брацлав, Смотрич, Скалу та інші подільські замки.

У 1432 році (за іншими свідченнями - у 1434) Брацлав увійшов до складу Королівства Польського, але в 40-х роках XV ст. був повернений Литві. Починаючи з кінця XV ст., брацлавська фортеця стала епіцентром військових дій у Східному Поділлі. 1463 р. місто було спалене татарами.

Через Брацлав проходив соляний шлях із Кочубієва на Луцьк.

Під час війни з волохами йдучи на допомогу польському королю Яну I Ольбрахту, стояв тут військовим табором великий литовський князь Олександр I Ягеллончик, тоді було відновлено замок і відбудовано місто.

Найвідомішою подібною спробою був приступ Брацлава, здійснений 1551 року кримським ханом Давлет I Ґераєм («Перекопським царем», як іменував його літопис). Місто і замок були взяті з вини старостинського намісника Богдана Слупиці. Як пише з цього приводу сучасний історик, «з багатого міста залишились лише руїни, а з людного передмістя врятувалось ледве 200 чоловік». Вся шляхта і населення були забрані в полон.

1552 р. король Сигізмунд II Август наказав укріпити замок і поставити тут велику варту. Сигізмунд II Август послав у 1552 році пушкаря Жолдака укріпити Брацлавський замок, він зобов'язався це виконати за 28 тижнів. На роботах були задіяні 60 копачів і 40 ремісників, було затрачено на все 3177 злотих. Незважаючи на це, місто постійно руйнували татари, тому 1554 р. сеймики, суди та земські справи були перенесені до Вінниці. Від цього часу почався занепад міста.

Люстрація 1552 року. Замок знаходився між двома ярами, з однієї сторони яром Богу і з іншої - яром Пацовки. Замок Осель на той час було 730 , 7 грецьких церков, 1 костел. До замку належала рілля, на якій росло всіляке збіжжя та на дібровах вигодовувалася худоба, оленів, зубрів та лосів знаходилось тоді тут досить.

У 1569 році Брацлавщина стала Брацлавським воєводством у складі Речі Посполитої, Брацлав одержав магдебурзьке право, став центром воєводства.

1616 р. старостою Брацлава був Валентій Александер Калиновський. В місті знаходилося 500 міських будинків, 40 шляхетських будинків, 5 будинків попівських, 18 єврейських. 1606 р. на ґрунтах брацлавських було засновано містечко - Мацоха, яке мало 150 осель. Після Валентія Александра старостою був його син - Марцін (Мартин) Калиновський.

1654 р. відбулася битва між козаками у складі 12 тисяч під проводом Зеленіцького, Івана Богуна, Пушкаренка та з іншої сторони київського каштеляна Стефана Чарнецького та шляхтою. Козаки висадивши замок в повітря, зруйнували міст та спалили місто.

У 1594 році сталося Брацлавське повстання. Під стінами брацлавського замку повстанці Северина Наливайка, яких підтримав місцевий війт Роман Тишкевич, напали на шляхетський табір і перебили немало «урядовців» Речі Посполитої. Через чотири роки Брацлав втратив статус воєводського центру, ці функції перешли до Вінниці.

1672 року Брацлав разом з Поділлям відійшов до Османської імперії, але уже через три роки був повернутий. 1674 польський король Ян III стояв під Брацлавом цілу зиму, незважаючи на сувору зиму в ту пору, татарський хан, стягнувши сюди багато війська, протримався, але після нападу на замок, його було вигнано, а Брацлав повернуто.

1711 року Брацлав без бою було зайнято армією гетьмана Пилипа Орлика, під час його походу на Правобережжя проти московської влади.

У 1711-1712 рр. за наказом московської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на Лівобережжя.

З 8 квітня 1793 року Поділля анексоване у Польщі Російською імперією.

Брацлавський замок ледь не відбудували в XIX столітті, коли імператор Микола І віддав відповідне розпорядження. Брацлав, який розташовувався на перетині стратегічних шляхів, зацікавив імператора; в 1832 році навіть був виконаний план майбутнього замку, проте цьому проекту не судилось здійснитись. Від старого ж замку до наших днів не залишилось нічого.

Місто входило до складу Української Народної Республіки. В серпні 1919 р. місто було звільнене від більшовицьких військ частинами Армії УНР під командуванням Юрія Тютюнника. У вересні 1919 р. Другий корпус УГА (командир - полковник Арнольд Вольф) вів успішні бої проти денікінських військ у районі Брацлава (також Липівця, Немирова, Гайсина).

20 жовтня 1919 р. в напрямку Брацлав - Монастирище наступали частини ІІ-го Корпусу УГА спільно з частинами генерала Антіна Кравса. Місто було взяте, 2 рази червоні війська його відвойовували. 28 жовтня місто було взяте частинами Української Галицької Армії (при допомозі Бригади Українських Січових Стрільців).

У 1937-1938 роках сотні брацлавчан були арештовані і розстріляні працівниками НКВС під час «Великого терору».

22 липня 1941 року Брацлав був захоплений німецькими та румунськими військами. За часів окупації фашисти стратили 647 євреїв.

Після війни території почали активно відбудовуватися. В 1949 році в межах Брацлава на річці Південний Буг побудували нову ГЕС потужністю 350 кВт.

В 1957 році було побудовано насосну станцію, водонапірну башту, споруджено близько 700 житлових будинків, універмаг, спеціалізований магазин тканин, чайну, кафе, їдальні та інші торгівельні заклади. Діяли 2 середні школи та 1 восьмирічна на базі дитячого будинку. Функціонувало 2 бібліотеки, будинок культури, кінотеатр.

У 1962 році Брацлавський район було ліквідовано, і спочатку ці території приєднали до Тульчинського, а в 1964 - до Немирівського району. Найбільшим підприємством Брацлава є завод ВАТ «Брацлав» - єдине підприємство в Україні, яке займається науковими дослідженнями, розробкою і конструюванням, виробництвом, монтажем і сервісним обслуговуванням обладнання для виробництва молока. Вперше в Україні розроблено та впроваджено у виробництво комплекс доїльних установок і обладнання для всіх технологій утримання і доїння корів, які тепер широко використовуються в Україні та за кордоном.

Містечко вважається одним із центрів єврейської культури в Україні. В Брацлаві було започатковано унікальну течію - Бацлавський хасидизм, родоначальником якої є Цадик Нахман. Брацлав регулярно відвідують паломники-хасиди із Ізраїлю, які їдуть сюди, щоб помолитися і відвідати священні місця, де жив і навчався Нахман. У зв’язку із цим у Брацлава існує великий туристичний потенціал.

Село Грабовець утворене з Брацлавських хуторів, а  назву отримало від грабового лісу на місці якого і збудоване село. Розташоване на гористій місцевості і прилягає однією стороною до річки Буг.

З початку свого існування село Грабовець було володінням  поміщика Яловицького, потім перейшло до Брацлава, а в 1780р. подароване сенатору Михайлу Козловському.

На краю села при дорозі була дерев’яна церква з трьох куполів, яка була побудована на честь святих Кузьми та Дем’яна в 1757 р. Дзвіниця була побудована окремо у 1859 р.

Село Грабовець відоме і тим, що в 1945 р. тут було знайдено скарб з 80 римських монет, а біля села Гранітне досліджено залишки слов’янського поселення VIII i IX ст.

Кількість населення на сьогодні становить  - 507 осіб. Проводяться роботи по  газифікації населених пунктів, кошторисною вартістю 1 млн. 560 тис.

На території села функціонують: сільська рада, бібліотека, будинок культури, два ФАПи - Сорокодубський  та Грабовецький, чотири торгові точки.

Грабовецька сільська рада ввійшла до складу Брацлавської селищної ради, в.о. старости сіл Грабовець, Сорокодуби, Гранітне - Цимбал Наталя Миколаївна.

Земельні угіддя передані в оренду фермерським господарствам: «Еліта», Ломанюка В.М., «Ломанюк» - Ломанюка М., «Бендюк» - Бендюка І.В., «Промінь» - Галанюк Д.В, ТОВ «Віхра».

Село Гранітне

Історична спадщина с. Гранітного - поселення бронзової доби та скіфської культури. Назву село отримало завдяки наявним на території покладам граніту. На даний час в селі проживає близько 20 чоловік, переважно похилого віку. Біля сучасного Гранітного розташувалося село Коржов, а на місці Коржова були млини. Саме від прісного хліба під назвою «корж» назване село - Коржов.

Село Сорокодуби

До Грабовецького приходу входили села Сорокодуби і Коржов (нині Гранітне). Сорокодуби отримали назву від дубового лісу, який був раніше на місці села. По легенді перші поселенці посадили по території села 40 дубів, і дали назву – Сорокодуби. На даний час в селі поживає 168 чоловік. Село газифіковане, є магазин та фельдшерський пункт.

Село Монастирське розташоване по правій стороні ріки Південний Буг. За місцевою легендою село одержало свою назву від монастиря, який знаходився далеко в лісі.  

Церква в с. Монастирське була дерев’яною з трьома куполами. Вона будувалася з 1780 по 1791 рік.

В 1886 р. була відкрита церковно-приходська школа, яка спочатку поміщалась в приватному будинку, а приміщення школи збудовано в 1898 році.

В 1924 року с. Монастирське було перейменовано в с. Марксово.

В 1929 році на території села був створений колгосп ім. Карла Маркса. В 1930 році був організований другий колгосп, а в кінці серпня 1930 року обидва господарства об’єдналися в одне, яке отримало назву колгосп ім. Шевченка.

В 1930-х роках була утворена семирічна школа, директорами були - Павліченко В.Д., Гордійко О.М., Ткачук С., Гальковий П.Ю., Тичина Л. М., Гриневич А.І. (при ньому було завершено добудову сучасної школи). Нині директор - Слівінський Володимир Броніславович.

На території с. Марксово побудований двоповерховий Будинок культури, в якому знаходяться наступні установи: ФАП, поштове відділення, сільська рада та бібліотека. Також в центрі села працюють два магазини.

У 2004 року село Марксово було газифіковано.

У 2016 році у зв’язку із декомунізацією селу було повернуто стару назву.

Село Яструбиха

В лісі поблизу с. Яструбихи, за три кілометри на захід від великого слов’янського городища, за 5-6 кілометрів від Південного Бугу знаходиться давньоруське городище. На південь від городища за 1,2 кілометри простягається давньоруське поселення. В 1960-70р. минулого століття функціонувала початкова школа, яку відвідувало близько 20 дітей, На даний час в селі проживає 25 чоловік. Село негазифіковане.

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux