Брацлавська територіальна громада

04.11.2022 14:16

Служба у справах дітей

Служба у справах дітей Брацлавської селищної ради

22870, смт.Брацлав, вул. Незалежності, 28.

Вінницька область Тульчинський район
 
 Графік роботи:
 понеділок — четвер: з 8.00 до 17.00;
 п’ятниця : з 8.00 до 15.45;
 перерва на обід: з 12.00 до 12.45.

 Начальник служби у справах дітей – Науменко-Гончаренко Аліна Миколаївна

Головний спеціаліст – Ямполь Ірина Михайлівна

Начальник служби здійснює загальне керівництво службою, несе персональну відповідальність за виконання покладених на службу завдань, визначає функції та ступінь відповідальності працівників. Діє від імені служби представляє її в усіх державних органах та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях. Зокрема, організовує розроблення і здійснення заходів, спрямованих на поліпшення становища дітей, їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, запобігання бездоглядності і правопорушень серед дітей в громаді. Здійснює в громаді профілактичні заходи щодо виявлення та усунення причин і умов, які сприяють вчиненню дітьми правопорушень. Бере участь у розгляді судами справ щодо дітей, захисту їх прав та інтересів.

Працівники Служби у справах дітей здійснюють контроль за організацію виховної роботи у дошкільних, навчальних, позашкільних закладах громади, за місцем проживання, незалежно від форм власності. Готують проєкти рішень з питань захисту майнових та немайнових прав дітей на засідання виконавчого комітету Брацлавської селищної ради.

Здійснюють заходи щодо соціального захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, несуть відповідальність за їх дотриманням, а також здійсненням таких заходів. Забезпечують створення і ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сімей потенційних усиновителів, опікунів (піклувальників), прийомних сімей, батьків-вихователів. Проводять відповідну роботу щодо правового та соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що виховуються в сім’ях опікунів (піклувальників), усиновителів, в прийомних сім’ях, в дитячих будинках сімейного типу. Вносять пропозиції та готують матеріали щодо притягнення осіб, які не виконують батьківських обов’язків щодо виховання дітей до відповідальності, відповідно до чинного законодавства. Забезпечують, в установленому порядку, розгляд звернень дітей та їх батьків з питань соціального і правового захисту, проводять прийом громадян та дітей у службі.

Вносять пропозиції щодо поставлення на облік дітей, які проживають у сім’ях, де батьки або особи, що їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов’язків; дітей, які систематично самовільно залишають місце постійного проживання та дітей, по відношенню до яких, скоєно фізичне, психологічне, сексуальне та економічне насилля в сім’ї. Проводять відповідну роботу щодо правового та соціального захисту дітей, що виховуються в цих сім’ях, вносять пропозиції та готує матеріали щодо притягнення осіб, які не виконують батьківських обов’язків, до відповідальності відповідно до чинного законодавства. Забезпечують створення і ведення банку даних про дітей, які перебувають на обліку в Службі у справах дітей Брацлавської селищної ради. Наповнюють інформацією обліково-статистичні картки дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Організовують правове, соціально-психологічне консультування дітей та їх батьків. Ведуть облік вхідної і вихідної документації служби у справах дітей.

Служба є структурним підрозділом виконавчого комітету Брацлавської селищної ради.

Основними завданнями служби є:

• Реалізація у громаді державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень.

• Розроблення і здійснення самостійно або разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, громадськими організаціями заходів щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей та здійснення контролю за виконанням цих заходів.

• Координація зусиль місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності у вирішенні питань соціального захисту дітей та організації роботи із запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності.

• Забезпечення додержання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми, влаштування у сім’ї опікунів і піклувальників, в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, забезпечення пріоритетності сімейних форм виховання.

• Здійснення контролю за умовами утримання і виховання дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей усіх форм власності.

• Ведення державної статистики щодо дітей.

• Ведення обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених, влаштованих до прийомних сімей, дитячого будинку сімейного типу.

• Визначення пріоритетних напрямків у подоланні дитячої безпритульності та бездоглядності, запобіганню соціальному сирітству та створенню умов для всебічного розвитку та вихованню дітей.

• Виконання соціальних програм та здійснення заходів спрямованих на забезпечення соціального захисту і профілактики безпритульності, бездоглядності та правопорушень серед дітей і підлітків.

• Формування громадської думки щодо державної політики у сфері соціального і правового захисту дітей, боротьба із антигромадськими проявами у їхньому середовищі.

Соціальні послуги, які надає служба у справах дітей:

• 1. Надання дозволу на дарування майна, право власності( користування) яким має малолітня( неповнолітня) дитина.

• 2. Надання дозволу на укладання договору застави (іпотеки) майна, право користування яким має малолітня( неповнолітня) дитина.

• 3. Надання дозволу на купівлю майна на ім’я малолітньої (неповнолітньої) дитини.

• 4. Встановлення опіки (піклування) над малолітньою (неповнолітньою) дитиною.

• 5. Надання дозволу на виділення частки майна у спільній, сумісній власності малолітньої (неповнолітньої) дитини.

• 6. Надання дозволу на прийняття в дар майна на ім’я малолітньої (неповнолітньої) дитини.

• 7. Надання дозволу на укладання дозволу зміни майна, право власності (користування) яким має малолітня (неповнолітня) дитина.

• 8. Надання дозволу на відчуження майна, право власності (користування) яким має малолітня (неповнолітня) дитина.

• 9. Надання дозволу на укладення договору відчуження акцій, власником яких є малолітня (неповнолітня) дитина.

• 10. Надання дозволу на визначення місця проживання дитини.

• 11. Надання дозволу на визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

• 12. Надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав особи щодо малолітньої (неповнолітньої) дитини.

• 13. Надання висновку про невиконання особою батьківських обов’язків щодо малолітньої (неповнолітньої) дитини.

• 14. Надання висновку про можливість бути усиновителем (усиновителями) та відповідності інтересам дитини.

Законодавча база, якою керується Служба у справах дітей:

КОНВЕНЦІЇ

• Конвенція ООН про права дитини

КОДЕКСИ

• Сімейний кодекс України

• Цивільний кодекс України

• Цивільний процесуальний кодекс України

• Кримінальний кодекс України

ЗАКОНИ УКРАЇНИ

• Закон України від 24.01.1995 року «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»

• Закон України від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства»

• Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №4952;

• Закон України від 13.01.2005 року «Про забезпечення організаційно-правових умов захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»

• Закон України «Про інформацію»

• Закон України «Про звернення громадян»

ПОСТАНОВИ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ

• Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»

• Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року №905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей»

• Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 року №565 «Про затвердження Положення про прийомну сім’ю»

• Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 року №564 «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу»

• Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 року №616 «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу»

• Постанова КМУ від 16.03.2017 р. № 148 «Порядок створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя»;

• Постанова КМУ від 04.07.2017 р. № 465 «Деякі питання здійснення наставництва над дитиною»;

• Поставнова Кабінету Міністрів від 03.10.2018р. №800 «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю»

• Постанова Кабінету Міністрів від 22.08.2018 р. №658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству зав ознакою статі».

• Постанова Кабінету Міністрів від 01.06.2020 року №585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах».

• Постанова Кабінету Міністрів від 01.06.2020 року №586 “Деякі питання захисту дітей в умовах боротьби з наслідками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”

• Наказ Міністерства соціальної політики , Міністерства внутрішніх справ від 13.03.2019 р. №369/180 «Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства».

• Наказ Міністерства соціальної політики від 15.11.2018 № 1713 «Про затвердження Порядку здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину»

Нагадуємо, що з усіх питань, пов’язаних із вирішенням долі дітей, захисту їх майнових і особистих прав, службою здійснюється прийом громадян в приміщенні виконавчого комітету Брацлавської селищної ради за адресою:
 Вінницька область, Тульчинський район смт.Брацлав, вул. Незалежності, 28.  
 Якщо Ви вирішили подарувати дитині родину, ми допоможемо!

В Україні існують такі форми сімейного влаштування дітей – сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування:

• Опіка / піклування;

• Прийомна сім’я;

• Дитячий будинок сімейного типу.

ОПІКА/ ПІКЛУВАННЯ

Встановлення опіки та піклування — це влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів (глава 19 Сімейного Кодексу України).

Опікуни, піклувальники є законними представниками інтересів дитини без спеціальних на те повноважень, несуть відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток дитини, яка знаходяться під їх опікою, піклуванням. Опікуни, піклувальники зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти, двічі на рік здійснювати повне медичне обстеження підопічного.

Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли чотирнадцяти років, а піклування — над дітьми віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, опіка, піклування встановлюється органами опіки та піклування або судом. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладено на служби у справах дітей. Опікуном, піклувальником може бути повнолітня дієздатна особа. При призначенні опікуна, піклувальника враховуються особисті якості особи, її ставлення до дитини (Сімейний кодекс, стаття 244). Однією з умов оформлення опіки є бажання самої дитини щодо призначення певної особи її опікуном, піклувальником.

Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками щодо однієї й тієї самої дитини, надається: її родичам незалежно від місця їх проживання; особам, у сім’ї яких проживає дитина на момент, коли виникають підстави для встановлення над нею опіки або піклування.

Не може бути опікуном, піклувальником особа, яка зловживає алкоголем, наркотичними засобами, позбавлена батьківських прав, а також інтереси якої суперечать інтересам дитини. Якщо дитина постійно проживає в дитячому закладі або закладі охорони здоров’я, то відповідно до статті 245 Сімейного кодексу України функції опікуна та піклувальника щодо неї здійснюються адміністрацією закладу. Дитина, над якою встановлено опіку, піклування, не втрачає статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає державні пільги, передбачені для такої категорії дітей. За такими дітьми зберігається право на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, на відшкодування у зв’язку з втратою годувальника. Дитина, яка виховується в сім’ї, має право на захист від зловживань з боку опікуна, піклувальника. Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, становить два прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку (з 01.01.2009 року).

Опіка припиняється у разі: передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам); досягнення підопічним 14 років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов’язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.

Піклування припиняється у разі: досягнення фізичною особою повноліття; реєстрації шлюбу неповнолітньої особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.

ПРИЙОМНА СІМ’Я

Прийомна сім’я — сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, уражені ВІЛ інфекцією, можуть влаштовуватися для виховання та спільного проживання у прийомній сім’ї за наявності відповідних висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров’я, а їх загальна кількість не повинна перевищувати чотирьох осіб.

Метою утворення прийомної сім’ї є забезпечення належних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім’ї на виховання та спільне проживання.

Ознаки прийомної сім’ї:

• рішення про утворення прийомної сім’ї приймається органом опіки та піклування, який укладає договір про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім’ї;

• до прийомної сім’ї приймається від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Вони виховуються у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-IV рівня акредитації — до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку;

• на дітей, які проживають у прийомній сім’ї, щомісячно виплачується державна соціальна допомога, яка становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку;

• прийомні батьки беруть прийомних дітей на свою житлову площу;

• за прийомними дітьми зберігаються пільги і державні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. За ними також зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги;

• прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їхнім інтересам і не заборонено рішенням суду. Форми такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з прийомними батьками й за участю центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

• прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей на підприємствах, в установах та організаціях без спеціальних на те повноважень;

• одному з прийомних батьків виплачується грошове забезпечення;

• центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді постійно здійснюється соціальне супроводження прийомних сімей, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг.

Прийомні батьки — подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні діти — діти-сироти і діти, позбавлені батьківською піклування, влаштовані до прийомної сім’ї.

Влаштування дітей до прийомної сім’ї

На кожну дитину, яка передається у прийомну сім’ю, органи опіки і піклування зобов’язані видати такі документи:

• рішення органу опіки і піклування про направлення дитини у прийомну сім’ю;

• свідоцтво про народження дитини;

• висновок про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;

• довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною консультацією;

• рішення органу опіки і піклування за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, про встановлення відповідного статусу такої дитини та документи, на підставі яких ухвалено таке рішення (документи про батьків або осіб, що їх замінюють: копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей тощо; опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження);

• довідка про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;

• пенсійне посвідчення на дітей, які одержують пенсію, копія ухвали суду про стягнення аліментів.

За прийомними дітьми зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать прийомним дітям як пенсія, аліменти, інші види державної допомоги, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей. Органи опіки та піклування забезпечують збереження житла та майна прийомних дітей за місцем його знаходження і здійснюють контроль за його використанням.

Прийомні батьки, їх права та обов’язки

Прийомними батьками можуть бути працездатні особи, які перебувають у шлюбі, крім випадків, коли хоча б одна з них:

• не пройшла курс підготовки потенційних кандидатів у прийомні батьки;

• визнана в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатною;

• позбавлена батьківських прав;

• була усиновлювачем, опікуном, піклувальником, прийомним батьком, батьком-вихователем іншої дитини але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з її вини;

• за станом здоров’я не може виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди І і її групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);

• перебуває на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

• зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами;

• страждає на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;

• була засуджена за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150і, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України, або має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

Не можуть бути прийомними батьками особи, з якими на спільній житловій площі проживають члени сім’ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть па виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства, а також особи, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім’ї, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Особи, які виявили бажання стати прийомними батьками, в обов’язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за відповідною програмою.

Кандидати у прийомні батьки подають до органу, який утворює прийомну сім’ю, такі документи:

• заява кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім’ї;

• копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;

• довідка про склад сім’ї (форма № 3);

• копія свідоцтва про шлюб;

• довідка про стан здоров’я кандидатів у прийомні батьки та членів сім’ї, які проживають разом з ними (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);

• довідка про доходи потенційної прийомної сім’ї за останні шість місяців або копія декларації про доходи, засвідчена в установленому порядку;

• довідка про проходження навчання кандидатів і прийомні батьки і рекомендація центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

• письмова згода всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з кандидатами у прийомні батьки, на утворення прийомної сім’ї, засвідчена нотаріально.

Матеріальне забезпечення прийомної сім’ї

Фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок державного бюджету. Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Одному з прийомних батьків виплачується грошове забезпечення. Порядок призначення і виплати грошового забезпечення визначається Кабінетом Міністрів України.
 Нарахування та сплата страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за прийомних батьків із сум їх грошового забезпечення здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти, що виділяються на утримання дітей у прийомній сім’ї, перераховуються на особистий рахунок одного з прийомних батьків, відкритий в установі банку за місцем проживання прийомної сім’ї. Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються прийомними батьками для задоволення потреб прийомних дітей у наступному році.

Раз на рік місцева служба у справах дітей готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей у прийомній сім’ї на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром, дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Прийомні батьки обов’язково ознайомлюються з складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.
 На час навчання прийомних дітей у професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах І-ІV рівня акредитації після досягнення ними 18-річного віку кошти на їх утримання виділяються прийомним батькам з державного бюджету, якщо прийомні діти на час навчання проживають у прийомній сім’ї.

ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей (власних та вихованців) у дитячому будинку не повинна перевищувати 10 чоловік.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, за умови, що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

Створити дитячий будинок сімейного типу можуть повнолітні та працездатні особи, за винятком:

• осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

• осіб, позбавлених батьківських прав;

• осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;

• осіб, які за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);

• осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

• осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

• осіб, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;

• осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України , або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;

• осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім’ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу:

• заява кандидатів у батьки-вихователі про утворення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;

• довідку про склад сім’ї (форма 3)

• копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);

• довідку про проходження курсу підготовки і рекомендацію центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

• копії паспортів;

• довідку про доходи за останні шість місяців або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);

• довідка про наявність / відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;

• про стан свого здоров’я та осіб, які проживають разом з ними;

• письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.

ПАТРОНАТ

Що таке патронат?

Патронат над дитиною – це професійна комплексна послуга, що передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах, потребує захисту, у сім’ї патронатного вихователя, та одночасне надання фахівцями соціальної сфери інтенсивних підтримуючих послуг сім’ї дитини для відновлення її здорового функціонування.

2. Яка мета патронату над дитиною?

Метою патронату є забезпечення права кожної дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, виховуватися у сприятливому та безпечному сімейному середовищі шляхом відновлення здатності батьків (осіб, які їх замінюють) опікуватися дитиною та виховувати її, а в разі неможливості – вчинення заходів щодо захисту дитини та прийняття рішень щодо її влаштування до постійної форми сімейного виховання, яка найбільше відповідає потребам дитини.

3. Що це дасть для дитини?

Безпеку, догляд, виховання та реабілітацію дитини в умовах сім’ї, підтримане спілкування з рідними; а в разі неможливості повернення до біологічної родини – пошук для дитини нової сім’ї.

4. Що це дасть батькам дитини?

Можливість усунути складні життєві обставини, вирішити наявні проблеми, отримати професійний соціальний супровід, що загалом сприятиме підвищенню батьківського потенціалу та воз’єднанню родини.

5. Що це дасть для України?

Утвердить сімейні цінності, забезпечить умови для деінституалізації дітей, які через СЖО не можуть проживати у власних родинах.

6. Хто такий патронатний вихователь?

Патронатний вихователь – особа, яка на професійній основі здійснює догляд, виховання і розвиток дитини/дітей, влаштованої/них в її сім’ю.

7. Діти яких категорій можуть бути влаштовані під патронат?

До сім’ї патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які потрапили в складні життєві обставини, а саме: – новонароджені діти, залишені в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, або яких відмовилися забрати батьки чи інші родичі; – підкинуті, знайдені діти; – безпритульні діти; – діти з сімей, в яких існує загроза їхньому життю та здоров‘ю; – діти, які зазнали насильства, жорстокого поводження; – діти, батьки або особи, які їх заміняють, померли, безвісно відсутні; – діти, переміщені із тимчасово окупованої території, або району проведення бойових дій в зоні АТО; – інші діти, які за різних обставин певний час не можуть перебувати у власній сім‘ї або їхні батьки чи особи, які їх заміняють, не можуть піклуватись про них. Одночасно під патронат в одну сім’ю влаштовується виключно один випадок: діти (не залежно від їх кількості), які є братами-сестрами, або до влаштування під патронат проживали в одній родині.

8. Діти якого віку можуть бути влаштовані під патронат?

До сім’ї патронатних вихователів можуть бути влаштовані діти віком від народження до 18 років. Діти, старші 14 років, влаштовуються за їхньої власної згоди та згоди патронатних вихователів.

9. Хто може бути ініціатором влаштування дитини під патронат?

Ініціатором влаштування дитини під патронат можуть бути:

• батьки чи один із батьків дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах;

• сама дитина;

• соціальний працівник, який супроводжує сім’ю, що опинилася в складних життєвих обставинах;

• працівник служби у справах дітей;

• вчитель, шкільний соціальний педагог чи психолог, лікар, дільничний міліціонер, інший фахівець соціальної сфери;

• будь-який громадянин чи установа, які виявили дитину в складних життєвих обставинах.

10. Який термін перебування дитини в патронаті?

Оптимальний термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя визначається відповідно до індивідуальних потреб дитини, виявлених обставин та їх впливу на стан дитини та не повинен перевищувати 3 місяців. В особливих випадках за рішенням органу опіки та піклування термін перебування під патронатом може бути подовжений, однак загалом не повинен бути більшим за 6 місяців.

11. Хто може стати патронатним вихователем?

Громадяни України віком від 35 до 60 років (для жінки) і від 35 до 65 років (для чоловіка), які перебувають у зареєстрованому шлюбі та проживають на спільній житловій площі; мають позитивний досвід виховання дітей; мають житло (власне, орендоване чи на правах користування); не мають судимості; стан здоров’я яких дозволяє забезпечувати догляд та виховання дітей; одна (один) з яких виконання обов’язків патронатного вихователя не поєднує з іншою трудовою діяльністю; зібрали та надали відповідний пакет документів, необхідний для кандидатів у патронатні вихователі; пройшли навчання та отримали довідку та рекомендації за результатами навчання за тренінговою Програмою підготовки сімей-кандидатів у патронатні вихователі.

12. Які основні завдання патронатних вихователів? – забезпечення догляду, виховання, збереження життя та здоров’я дитини в період її перебування в патронатній сім’ї; – соціально-педагогічна підтримка та сприяння медичній, психологічній і соціальній реабілітації дитини; – створення умов для підтримки контактів дитини з її біологічними батьками, родичами, окрім випадків, коли це може завдати шкоди життю і здоров’ю дитини; – підготовка дитини до повернення в біологічну сім’ю чи влаштування в іншу форму сімейного виховання.

13. Які права патронатних вихователів?

• брати участь в розробці договору про влаштування дитини у свою сім’ю та індивідуального плану захисту дитини;

• отримувати інформацію про стан здоров’я, психічний та фізичний розвиток дитини, яка влаштовується у сім’ю;

• визначати форми і методи виховання і розвитку дитини в межах повноважень, визначених договором про влаштування дитини;

• отримувати допомогу та консультації щодо догляду, виховання, розвитку дитини;

• на супервізію та професійну підтримку; – представляти інтереси дитини у відповідних установах та організаціях в межах повноважень, визначених договором про влаштування дитини;

• звертатися до відповідних органів щодо вирішення питань, пов’язаних із забезпечення прав дитини, функціонування сім’ї;

• відмовити у влаштуванні в свою сім’ю дитини старше 14 років або у разі, якщо влаштування дитини може негативно вплинути на задоволення потреб інших дітей, в т.ч. власних;

• відпочивати у місці й у період оздоровлення влаштованих і біологічних дітей;

• отримувати пільги передбачені чинним законодавством.

14. Які обов’язки патронатних вихователів?

– нести персональну відповідальність за життя та збереження здоров’я дитини, тимчасово влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, її фізичний та психічний стан; – дотримуватися конфіденційності інформації про дитину та її батьків, що може завдати шкоди дитині та її сім’ї; – дотримуватися вимог договору про влаштування дитини.

15. Яку підтримку будуть отримувати патронатні вихователі?

Патронатні вихователі отримують оплату (грошову винагороду) за надання послуг та кошти на утримання дітей відповідно до їхнього віку та кількості.

За додатковою інформацією про сімейний патронат, роль та функції батьків у патронаті звертайтесь до нас.

Дитина чекає на Вас. Врятуйте її від сирітської долі!