10.07.2024 15:21
10 липня 2024 року у Брацлавській громаді попрощалися із Семенюком Сергієм Федоровичем
Сьогодні Брацлавська громада навколішки та зі сльозами на очах зустрічала Героя, який віддав своє життя, аби Україна відірвалась від загарбницьких рук московитів та жила вільно і незалежно. Назавжди до рідного села повернувся Семенюк Сергій Федорович.
Народився Семенюк Сергій Федорович 22 лютого 1970 року в с. Гриненки. Середню освіту здобув у Гриненській середній школі. У 1984 році вступив до Немирівського ПТУ №10, після закінчення якого отримав професію «Електрогазозварювальника». З липня 1988 року проходив службу в лавах Збройних Сил.
За час своєї трудової діяльності працював трактористом в Брацлавській лікарні, водієм у ТОВ «Тульчинм’ясо» та більшу частину свого життя працював трактористом – машиністом, водієм автотранспортних засобів у лісогосподарському виробництві Брацлавського лісництва. На кожній посаді Сергій Федорович був відповідальним, завжди працював на результат, користувався авторитетом серед колег по роботі.
З 15.05.2024 року був призваний на військову службу під час мобілізації Тульчинським РТЦК та СП. Cлужив стрільцем - помічником гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону.
Але на жаль, 04 липня 2024 року в бою за Україну, її свободу і незалежність в районі н.п. Григорівка, Бахмутського району, Донецької області, загинув.
Щиро любив свій рідний край, був патріотом Батьківщини та до останнього подиху був вірний присязі.
Попрощатися з Сергієм Федоровичем прийшли рідні та близькі, друзі, колеги, представники влади, односельці та небайдужі.
На церемонії прощання слова співчуття та підтримки висловили командир роти, старший лейтенант Дзярик, селищний голова Микола Кобринчук та представник Брацлавського лісництва Олександр Римар.
З усіма військовими почестями, під залпи почесної варти та державний гімн України провели в останню путь нашого Захисника.
Шановна родино, сумуємо разом з Вами, низько схиляємо голови у скорботі.
Висловлюємо щирі співчуття дружині Наталії Миколаївні, дітям Ганні та Натілії, всім рідним та близьким покійного.
Герої не вмирають, вони на вічно залишаються у наших серцях!
Слава Україні!
