Брацлавська територіальна громада

Нерегулярні пасажирські перевезення автобусами регулюються законами України «Про транспорт» (далі – Закон № 232/94-ВР), «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон № 2344-III), Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1184), зі змінами (далі – Правила), Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом,  затвердженими постановою Кабінету  Міністрів  України від 02 грудня 2015 року № 1001, зі змінами (далі – Ліцензійні умови), Вичерпним переліком питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженим наказом Мінрозвитку від 16 квітня 2025 року № 703, зареєстрованим в Мін’юсті 05 травня 2025 року за № 666/44072 (далі – Вичерпний перелік).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.

Статтею 1 Закону № 2344-III серед основних термінів визначено:

нерегулярні пасажирські перевезення – перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмовогодоговору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт;

регулярні пасажирські перевезення – перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;

регулярні спеціальні пасажирські перевезення – перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Відповідно до статті 35 Закону № 2344-III перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські, приміські, міжміські, міжнародні.

На приміських та міських маршрутах дозволяється перевозити стоячих пасажирів автобусами, які за своєю конструкцією мають місця для стоячих пасажирів, у кількості, передбаченій технічною характеристикою транспортного засобу та визначеній у реєстраційних документах на цей транспортний засіб. На міжнародних та міжміських маршрутах дозволяється перевозити пасажирів з обов'язковим наданням їм місць для сидіння.

На автобусні маршрути протяжністю понад 500 км у рейс повинні направлятися два водії.

Статтею 39 Закону № 2344-III визначені документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника – ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника – ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Крім того, статтями 12, 13 Закону № 232/94-ВР, статтею 12 Закону № 2344-III регламентовано, що підприємства транспорту (перевізники), що здійснюють перевезення пасажирів, зобов’язані укласти договір страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів під час користування автомобільним транспортом, та за шкоду, заподіяну вантажу, багажу при перевезенні, за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України «Про страхування».

Частиною першою статті 56 Закону № 2344-III встановлено, що регулярні, нерегулярні та маятникові (човникові) пасажирські міжнародні автомобільні перевезення, що здійснюють перевізники України, повинні виконуватись автобусами, що відповідають умовам перевезень та параметрам комфортності і мають понад 20 місць для сидіння пасажирів.

Ліцензійними умовами визначений вичерпний перелік документів, що додаються до заяви на отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (далі – ліцензія), а також встановлюються організаційні, кадрові та технологічні вимоги до матеріально-технічної бази ліцензіата. Зокрема, встановлюються вимоги до транспортних засобів і водіїв.

Так, пунктом 18 Ліцензійних умов встановлено, що у разі провадження господарської діяльності з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами ліцензіат повинен виконувати вимоги пункту 16 Ліцензійних умов, а також:

1. допускати до перевезення транспортні засоби, які відповідають вимогам пункту 31 Ліцензійних умов, а саме:

зареєстровані відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388;

є власністю ліцензіата та мають свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу або надані ліцензіату в оренду, кредит, лізинг і мають свідоцтво про реєстрацію та тимчасовий реєстраційний талон, якщо передбачено їх оформлення;

пройшли обов’язковий технічний контроль та щодо яких складено протокол перевірки технічного стану транспортного засобу згідно з Порядком проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, і технічний стан яких відповідає вимогам експлуатаційної безпечності;

внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як засоби провадження господарської діяльності ліцензіата, що відповідають цим Ліцензійним умовам;

клас та категорія яких відповідає сфері використання за видами сполучення та протяжністю маршрутів;

у салоні яких та ззовні міститься інформація, зміст і форма якої відповідають виду сполучення;

які обладнані контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку;

1. допускати до роботи водіїв, що відповідають кваліфікаційним вимогам підпункту 2 пункту 11 Ліцензійних умов, а саме:

наявність посвідчення водія категорій «D», «D1», «DE», «D1E»;

наявність стажу керування водієм на внутрішніх перевезеннях пасажирів автобусами (для міжміських та міжнародних перевезень пасажирів автобусами) – не менше трьох років;

проходження стажування з практичного керування автобусами (для водіїв автотранспортних засобів, які протягом 12 і більше місяців до зарахування на відповідну роботу не працювали водіями або наймаються на роботу водіями вперше);

стажування перед переведенням на новий регулярний маршрут або на іншу модель автобуса;

проходження інструктажу щодо особливостей посадки (висадки) осіб з обмеженими фізичними можливостями або підтвердження професійної компетентності відповідно до Порядку підтвердження професійної компетентності водіїв транспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 18 листопада 2020 року № 789, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2021 року за № 198/35820 «Про затвердження Порядку підтвердження професійної компетенції водіїв транспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів»;

мінімальний вік – 21 рік.

Відповідно до пунктів 46, 49 50 Правил регулярні спеціальні перевезення здійснюються на підставі договору, згідно з яким автомобільний перевізник надає підприємству, установі та організації, яка виступає замовником послуг, послуги з перевезення організованої групи пасажирів за певним маршрутом і визначеним розкладом руху, протягом передбаченого договором строку. Передній трафарет автобуса повинен містити напис чорною фарбою «Спеціальне перевезення» на контрастному фоні (білому чи жовтому) та офіційне найменування (повне або скорочене) замовника послуг. У салоні автобуса на видному та доступному місці розміщується інформація про автомобільного перевізника (для юридичної особи – найменування юридичної особи, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму; для фізичної особи – прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи, яка є громадянином України), укладений договір страхування відповідальності (дата укладення, номер), страховика (найменування, місцезнаходження, контактні дані для звернення) та розмір страхової суми.

Під час здійснення регулярного спеціального перевезення водій повинен мати копію договору із замовником послуг та копію паспорта маршруту з унікальним ідентифікатором у вигляді QR-коду для верифікації.

Відповідно до пункту 51 Правил нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються юридичною або фізичною особою як разові перевезення пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення послуг з нерегулярних пасажирських перевезень та з внесенням автомобільним перевізником інформації про здійснення нерегулярних перевезень до Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті (далі – ЄКІС).

Автомобільний перевізник перед виконанням нерегулярних перевезень пасажирів вносить до розділу «Нерегулярні перевезення» ЄКІС інформацію про: найменування та ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи, прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи-підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця, прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності), посаду керівника підприємства, номер телефону та адресу електронної пошти;

транспортний засіб (марку, державний реєстраційний номер транспортного засобу), що використовується для провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та внесений до ЄКІС;

скановану копію (у форматі PDF) договору про замовлення послуг з нерегулярних пасажирських перевезень, укладеного з юридичною або фізичною особою;

дату і час здійснення перевезень; початковий та кінцевий пункти маршруту; маршрут перевезення та мету поїздки.

Згідно з пунктом 56 Правил договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки.

Відповідно до пункту 61 Правил під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати належним чином засвідчену копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг, а також належним чином засвідчену копію договору страхування відповідальності (страхового поліса чи сертифіката, виданого страховиком).

Додатково визначаються вимоги до організованого перевезення груп дітей.

Статтею 38 Закону № 2344-III визначені вимоги до перевезення груп дітей автобусами.

До перевезення груп дітей належить одночасне перевезення групи з десяти і більше дітей, для яких замовником послуги призначається керівник, відповідальний за супроводження їх під час поїздки, а на групу з 30 і більше дітей призначається також медичний працівник.

Перевезення груп дітей можна здійснювати в режимах як регулярних, так і нерегулярних пасажирських перевезень.

Регулярні та нерегулярні перевезення груп дітей здійснюють за умови узгодження маршруту та розкладу руху із замовником та відповідними підрозділами Національної поліції.

Максимальна кількість дітей та супроводжувальних осіб при перевезенні автобусом не повинна перевищувати кількості місць для сидіння в ньому, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу та визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Групи дітей повинні перевозити досвідчені водії транспортних засобів, які мають стаж керування автобусом не менше ніж п’ять років.

Пунктами 63–74 Правил визначено вимоги до організації та здійснення перевезень груп дітей автобусами, зокрема щодо забезпечення безпеки та надійності таких перевезень, кількості дітей у автобусі, вимог до водіїв, необхідності залучення двох водіїв на маршрутах значної протяжності, супроводу автобусних колон уповноваженими підрозділами Національної поліції, а також визначення маршруту, місць зупинок, схеми маршруту та розкладу руху.

Розділом 3 Вичерпного переліку визначені документи, на підставі яких виконуються нерегулярні пасажирські перевезення, які мають бути наявні та надаватись водієм для перевірки, а саме:

1. посвідчення водія відповідної категорії («D», «D1», «DE», «D1E»);
2. реєстраційні документи на транспортний засіб;
3. належним чином засвідчена копія договору автомобільного перевізника із замовником послуг;
4. документ, що засвідчує оплату транспортних послуг;
5. належним чином засвідчена перевізником копія договору страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів під час користування автомобільним транспортом, та за шкоду, заподіяну вантажу, багажу при перевезенні, за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України «Про страхування»;
6. протокол перевірки технічного стану транспортного засобу;
7. договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
8. при керуванні автобусом на маршруті протяжністю до 50 кілометрів включно:

заповнену індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв або інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв) – у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв – заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності;

9) при керуванні автобусом на маршруті протяжністю більше 50 кілометрів: інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв) – у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв – заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності;

1. 10) цілісної таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до переліку суб’єктів господарювання, що здійснюють установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв (тахографів) в автомобільних транспортних засобах.

При перевезенні груп дітей автобусом додатково вимагається:

1. підтвердження стажу керування автобусом не менше 5 років;
2. наявність двох водіїв на маршруті, що виходить за межі населеного пункту та протяжність якого становить понад 250 кілометрів;
3. узгодження маршруту та розкладу руху із замовником та відповідним підрозділом Національної поліції.