Брацлавська територіальна громада

Зі сльозами на очах та скорботою рідні, друзі, побратими, мешканці села Бугаків та Брацлавської громади проводжали в останню путь Ведельського Юрія Леонідовича. Чергова непоправна втрата, яка пекучим болем залишиться у пам’яті кожного з нас. Ще одна зранена сім’я. Знову заплакана матір біля могили свого сина. 

     Ведельський Юрій Леонідович народився 17 листопада 2000 року. Закінчив Тульчинський фаховий коледж культури, за спеціальністю «Народне пісенне мистецтво» та в 2019 році був призваний на строкову військову службу. Службу проходив в одній із столичних бригад Національної Гвардії України.

     З початку повномаштабного вторгнення став на захист нашої Батьківщини.

     Служив командиром 1-го відділення, 1- го оперативного призначення, 7- ї роти оперативного призначення ( на бронетранспортерах) 3 – го батальйону оперативного призначення у званні молодшого сержанта.

     Загинув 22.07.2023 року у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність. Був вірним військовій присязі, активним, вольовим, завзятим, життєрадісним, ініціативним, хоробрим воїном та справжнім патріотом.

     Рідні, друзі, священнослужителі, односельці, представники влади зібрались на родинному подвір’ї щоби висловити безмежну повагу Героєві, який поклав своє молоде життя за нашу свободу і незалежність України у війні з загарбницькою росією.

     Під траурні мелодії духового оркестру, почесної варти та колони прапороносців усією громадою проводжали кортеж із домовиною вірного сина України з батьківської домівки сільськими вулицями кладовище.

     На церемонії прощання слова підтримки висловили Брацлавський селищний голова Микола Кобринчук, голова Тульчинської районної ради Василь Неборецький, член виконавчого комітету Брацласької селищної ради Лідія Яковенко та староста старостинського округу Людмила Андрущак.

     Поховали Героя з військовими почестями на місцевому сільському кладовищі. Військові вручили матері загиблого Державний Прапор України. На честь славного воїна пролунали залпи військового салюту.

     Як несправедливо рано обривається життя молодих людей через цю війну! Якою страшною ціною виборюється наша свобода!

     Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани від втрати єдиного сина матері Лідії Михайлівни та батька Леоніда Станіславовича.

     Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким та друзям загиблого.

Герої української землі не вмирають, світла пам’ять про них буде жити вічно!